Участь у міському учнівському конкурсі перекладу німецької поезії «Quelle der Poesie»

20 квітня 2018 учні гімназії: Владзяновська Ольга 9-А клас, Барвенко Анастасія 10-А клас, Олейникова Вероніка 11-А клас взяли участь у міському учнівському конкурсі перекладу німецької поезії «Quelle der Poesie», де представили власні творчі переклади. За підсумками конкурсу наші гімназистки посіли І місця. Учнів підготували вчителі німецької мови Конончук Л.В., Трясиборода Л.А. та вчитель зарубіжної літератури Виноградова З.Я.

Переклад поетичного твору Johannes Robert Becher „In deiner Sprache“

Владзяновської Ольги, учениці 9-А класу

 

Про мову      

 Іще в дитинстві я почув чарівну мову,

Коли співала мені мати колискову.

Вона була і ніжна, й загадкова,

Тож полюбив її не випадково.

 

Тією мовою поезію писав,

Творив, любив і міркував:

Я мову рідну серцем відчував,

Я вірив, мріяв і страждав.

 

Німеччино, я відданий навіки,

Моє життя присвячую тобі,

У спадок я хотів би залишити

Найкращі твори: вірші і пісні.

 

Пролине час, мене згадають люди,

Напишуть щиро ці слова:

«Він присвятив життя народу,

І був з ним вірним до кінця!»

Переклад поетичного твору Erich Kästner „Der Blinde an der Mauer“

Барвенко Анастасії, учениці 10-А класу

 

Сліпий біля муру

                 

Без надії, без скорботи

Голову він похилив,

Зупинившись біля муру,

У задумі скам’янів:

 

Дива ти дарма чекаєш,

Час іде без коректур,

Бо сліпих не бачать люди,

Ніби перед ними мур.

 

Поруч кроки чути всюди…

Перехожий – хто такий?

Жоден слід свій не зупинить:

Ти сліпий, і я – сліпий.

 

Твоє серце – без тривоги,

І душа не привіта,

Видають тебе лиш ноги,

Я відчув: тебе нема.

 

Підійди, присядь з незрячим,

Пізнай істину просту:

Він є слабший, бо не бачить!

Зрозумій чужу біду!

 

Чи направду, чи навмисно

В справах поспішай своїх,

Але пам’ятай, юначе:

Хто не бачить, той сліпий!

 

 

 

Переклад поетичного твору Hermann Hesse „Sprache“

Олейникової Вероніки, учениці 11-А класу

 

Мова

Розмовляє сонце променями з нами,

Аромат і колір – мова квітів.

Хмарами, дощем мовить повітря.

Течія стрімка вирує в надрах світу

Й німоту речей бажає подолати,

Аби жестів, кольорів і звуків дивну мову

В таємниці більше не тримати,

Їх секретний зміст довірить слову.

 

Тут струменіє джерело мистецтв.

Світ бореться за думку, викриття.

Лунають з вуст людини яснолиці

І вічна істина, і досвід, відкриття.

Усе живе лиш мовити бажає

У кожнім слові, цифрі, фарбі, тоні.

Це наше тьмяне прагнення благає

Поставить зміст на вищім троні!

 

Мистецтво творів, кожен раз новий кінець,

Барвисті квіти і поета чарівні вірші

Спроможні проникати до глибин сердець,

Торкаючись таємних, дивних струн душі.

Де слово й звук прекрасно так зливаються,

Щоразу буде світу відчуття.

Де пісня зазвучить, мистецтво розвивається,

Нове і цілісне формується буття.

І кожна пісня, книга і картина –

Це витвори мистецтва – відкриття.

Це нова спроба й намагання

Наповнить сенсом, єдністю буття.

 

Бажаючий в цю єдність увійде.

Для цього поетична бездоганність

Можливість оцінити надає

Її красу, її багатогранність.

Глибокий сенс властивий світу:

Заплаче хмара, квітка засміється,

Усе, що важко зрозуміти,

Простішим у віршах здається.

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

error: Content is protected !!